AIO, Олександр Положинський - Спалахи

Прошу, не зараз, не чіпай мене
У душі болюче, в голові сумне
Виснаження в усьому, що роблю й кажу
Так, ніби, давно пішов з дому й перейшов межу
Дай мені просто трохи подихати
Вдихаю гар, бачу спалені хати
Хтось би сказав, що все це міражі
Але від сажі вже чорно навіть в мережі
Ворог підступно вдобрює ділянки
Щоб ми самі своїм перегризали горлянки
Невже те, що вже не раз було, знову сюди гребе
І ми вкотре здолаємо самі себе?
Хіба наш спільний опір та усі численні прощання
Не найкращий фундамент для єдності та єднання
Нехай кожен стане й скаже голосом чистим
Ми українці, ми не повинні одне одного їсти
Спалахи знову роблять яскравою ніч
І я не сплю, але не в тому річ
Неспокій мій роздувають тривожні думки
Кручуся зліва направо і потім все навпаки
Історія вчить, та хто ж її хоче знати
Знов бачу взаємної злоби недобрі знаки
Цього не вирішиш ні плачем, ні наказом
Але заради сили ми мусимо бути разом
Приходить хтось із мого минулого
Давно не бачив, але добре знаю його
Стоїть, мовчить і дивиться на мене
Я ніби чую думки - щось дивне, незбагненне
Питає - що, братику, ви вже забули нас
Плюєте на наші хрести, втрачаєте час і шанс
Виходить, даремно, поклали ми душу й тіло
Віддали найдорожче, самі пішли в могили?
Я раптом зриваюсь, кричу - ні, друже, ні
Ми всі в боротьбі, ми всі у борні
Не усі як один і вже трохи менше запалу
Але ще добряче січемо й відсіч даємо вдалу
Ото тільки зітхнемо на мить і знову спільно до бою
Та ще й надихнемося такими, як ти, і саме тобою
Ми кращі за Спарту і нас значно більше, ніж триста
І ми, українці, не будемо одне одного їсти
Спалахи знову роблять яскравою ніч
І я не сплю, але не в тому річ
Неспокій мій роздувають тривожні думки